Ангели-охоронці діточок

Статтю підготувала  Кравцова Олена Миколаївна – акушерка допологового підрозділу КНП “Міський пологовий будинок № 1″ДMР

При появі людини на світ дуже важлива роль медичного працівника і в першу чергу – акушерки. Саме акушерки першими зустрічають маленьку безпорадну людину, допомагають мамам, надаючи їм професійну підтримку. Для породілі акушерка з першої хвилини – доктор, психолог і кращий друг. Від її досвідченості та професіоналізму залежить  процес появи нового життя і післяпологовий контроль за самопочуттям мами і малюка. Мабуть, ця професія одна з перших на землі, оскільки пов’язана з початком життя.
Визнанням необхідності й важливості акушерської справи стало запровадження Міжнародного дня акушерки  – свята, яке  відзначають починаючи з 1992 року у 50 країнах світу, в тому числі і в Україні.

У цей день у  проходять акції, зустрічі, семінари, де акушери діляться досвідом, знайомляться з новими досягненнями у своїй професії, кращих працівників нагороджують грамотами, проводяться безкоштовні консультації для жінок.

Однією з основних акцій у цей день є заходи проти абортів. Фахівці проводять профілактичну роботу серед молоді, бесіди про шкоду передчасного переривання вагітності.

В цей день лікарі покликані привернути увагу громадськості та державних організацій до потреб і розвитку акушерської справи, вдосконалення матеріально-технічної бази, поліпшення умов праці працівників.

Поява маляти – дуже урочиста подія, тому День акушерки важливий для кожної людини, адже всі ми з’явилися на світ за допомогою людей цієї професії. І чоловіки, і жінки повинні розуміти, що і моральна підтримка, і високий професіоналізм допомагають іноді більше, ніж будь-які знеболюючі та заспокійливі препарати.

Як же з’явилася ця професія?

Акушерство  (від французького accouchman – рукодіяти, accoucher – допомогати під час пологів) – галузь клінічної медицини, що вивчає фізіологічні і патологічні  процеси, пов’язані з зачаттям, вагітністю, пологами та післяпологовим періодом, розробляє методи доцільної допомоги під час пологів, профілактики і лікування ускладнень вагітності та пологів, а також  хвороб плода  й новонародженої дитини.

На етапі становлення акушерства відомості про надання пологової допомоги та методи родопомочі накопичувались і зберігалися особами, які займалися народною медициною, і передавалися безпосередньо із уст в уста.

Вважається, що початок фахової акушерської діяльності було покладено в Стародавній Індії.

Першими пам’ятками медичної літератури де містяться дані про акушерство, є єгипетські папіруси, китайські ієрогліфічні рукописи (ХХVІІ ст. до н.е.) та вавилонські клинописні таблички (ХХ ст. до н.е.).

У Стародавньому Римі кожен людський орган мав свою богиню і щоб догодити їй, жінка-повитуха мала це знати. Наприклад, богиня Проза допомагала малюкові, який йшов голівкою вперед. Богиня Постверта – допомагала при сідничному і поперечному передлежанні. Агріппа допомагала дітям, які йдуть ніжками вперед. Жінка-повитуха мала зробити приношення потрібної богині, щоб задобрити її.

У Греції та Римі (V – І ст. до н.е.) акушерство  значно  розвинулося  завдяки діяльності засновників стародавньої медицини – Гіппократа (VІІ–V ст до н.е.), Аристотеля (ІV ст. до н.е.), Галена (ІІ ст. н.е.), Цельса (І ст. до н.е.), які запропонували й описали ряд методів акушерської допомоги (кесарів розтин, діставання плода за тазовий кінець, повороти плода, зупинення кровотеч з матки, оживлення новонароджених, які народилися в асфіксії).

Відомо, що у стародавніх слов’ян  допомога вагітним мало чим  відрізнялася від тієї, що надавалася у інших народів, тобто жінки народжували без будь-якої допомоги, остерігаючись стороннього ока, або за допомогою досвідченої жінки, так званої бабки-повитухи – хранительки народного досвіду ведення пологів. Піхніше така жінка вважалася посланницею Божої матері. Її дуже поважали і навіть святкували 10 січня День повивальних бабок і породіль, а за церковним це свято називається Свято собору Пресвятої Богородиці.

Початок нової ери в розвитку  медицини відносять до ХVІ ст. –  період славний іменами таких видатних анатомів, фізіологів та експериментаторів, як Гарвей, Везалій, Фаллопій, Євстафій. Паралельно з розвитком загальної медицини розвивалося й акушерство. Французький хірург й акушер Амбруаз Паре (1509–1590) першим заснував при Паризькому шпиталі повивальну школу. Одним із  засновників вчення про механізм пологів став англійський акушер Смеллі (1693–1763). Великий внесок у розвиток наукового і практичного акушерства зробив французький акушер Морісо (1637–1709) – автор трактату про хвороби вагітних жінок, що ґрунтувався на досягненнях науки того часу, а його прийом виведення голівки при тазових передлежаннях плода використовується й донині.

У ХVІІІ ст. розпочався новий етап розвитку акушерства, коли воно відокремилося в самостійну науку. При медичних факультетах університетів стали  відкриваютися акушерські клініки й кафедри.

Віденський лікар Земмельвейс (1818–1865) запропонував основи асептики у пологових клініках. У 1847 р. він запровадив обов’язкове миття рук медичним персоналом розчином хлорного вапна, що знизило смертність від післяпологової  гарячки (секпсису) породіль.

Розширенню хірургічного втручання під час пологів сприяло винайдення та впровадження в практику ефіру зубним лікарем Мортоном (Бостон) у 1846 р і хлороформу – англійським акушером Сімпсоном у 1847 р.

Засновником  українського наукового акушерства став вихованець Києво-Могилянської академії Нестор Максимович Максимович-Амбодік. Саме він почав застосовувати акушерські щипці, уперше виконав ряд складних операцій. Основна праця Н.М. Максимовича-Амбодіка «Мистецтво повивання, або наука про баб’ячу справу» присвячена підготовці акушерок. Він вперше в історії акушерства запровадив метод викладання на фантомі, що було великим досягненням у справі навчання, особливо таких процесів, як біомеханізм пологів. Великий внесок у розвиток вітчизняного акушерства вніс Д.С.Самойлович – відомий створенням підручника, першим на той час настільним посібником  для міських та сільських баб-повитух.

У книзі рекордів Гіннеса відзначені найстарша і наймолодша акушерки. 90-річна Аделіна Вільялобос з Перу розпочала свою діяльність у 1947 року і допомогла з’явитися на світ  понад 8 тисячам малюків,  серед них був навіть майбутній президент. А семирічна дівчинка Лорен Бурман, допомагла народитися своїй сестричці до приїзду медичних працівників.

Дуже символічно те, що у багатьох містах світу споруджено пам’ятники акушеркам. У Церкві Святої Анни (Варшава) встановлено пам’ятник Станіславі Лещинске – акушерці, яка  у роки війни (1943 – 1945 р. р.) в страшних умовах у таборі Освенцім допомагала жінкам народжувати.

Низький уклін, неміряна вдячність і повага людям цієї благородної справи.