САНІТАРНО-ВИКОНАВЧА КОМІСІЯ КАТЕРИНОСЛАВСЬКОГО МІСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Перше речення про створення санітарної організації в губернії надійшло у вигляді клопотання IV з’їзду земських лікарів Катеринославської губернії, що проходив в м Катеринославі в червні 1891 року. У клопотанні йшлося про створення при губернської земської управи медико-статистичного бюро на чолі з лікарем і два санітарні лікарі. Земська управа, в цілому підтримуючи це клопотання, все ж вважала поки залишити питання відкритим.
Наступна пропозиція була зроблена Катеринославським губернатором в травні 1894, коли обговорювалося питання про заснування при повітових земських управах медико-санітарних рад. Такі поради були створені в повітах губернії. Фактично, це були громадські організації, до складу яких входили дільничні лікарі та санітарні піклувальники з числа найбільш активних жителів місцевості (поміщиків і селян-землевласників). На поради були покладені функції з проведення санітарно-протиепідемічних заходів на території повітів губернії, особливо в період підвищеної захворюваності або епідемій.
У другій половині 1890-х років відбувається пожвавлення роботи земств взагалі, а в області медицини особливо. Найбільш характерним і яскравою подією для даного часу є створення санітарної організації. Епідемічні захворювання краю – дифтерія, скарлатина, холера – були бичем для населення. При відсутності санітарної організації в центрі губернії, тобто в губернському земстві, при слабкій медичної допомоги на місцях, населення було надано практично самого себе. Незважаючи на те, що губернським земським зібранням асигнувалось суми на припинення епідемій, все ж з року в рік вони несли чимало життів.
Вишукати методи боротьби, а головне, попередити інфекційні захворювання, можливо, було тільки при вивченні сукупності умов життя населення краю. Очевидна необхідність профілактичної роботи, що проводиться професійної спеціальною організацією, якій могла бути тільки санітарно-епідемічна організація, ставала все більш необхідною, нагальною і зрозумілою для представників земств -депутатів. Вони розуміли, що вирішувати їм це питання все ж доведеться.
У 1895 році за клопотанням чергового з’їзду лікарів Губернські земські збори доручили лікаря, завідувачу безкоштовної лікарнею при Управі, зайнятися розробкою і збором медико-статистичного матеріалу по губернії.
14 грудня 1896 року комісія Управи внесла пропозицію губернському земському зібранню про створення при Управі медико-санітарного бюро, визначила програму по діяльності та склала кошторис витрат на його утримання. Збори одноголосно затвердив висновок комісії і витрати на нього.
Програма діяльності бюро була наступною:
- Визначення санітарного стану губернії за даними захворюваності та смертності населення;
- Вивчення стану земської-медичної допомоги населення в губернії;
- Дослідження спеціальних причин, що створюють епідемії.
Медико-санітарне бюро поклало початок створенню в подальшому санітарної організації в губернії.
Наступним помітним кроком в справі організації санітарної служби губернії став VII з’їзд земських лікарів і представників земств Катеринославської губернії, що проходив у вересні-жовтні 1897 року. До з’їзду були підготовлені Проект земської лікарсько-санітарної організації губернії і Проект обов’язкових санітарних постанов для жителів усіх станів Катеринославської губернії. З’їзд підкреслив, що з прийняттям справжніх постанов в губернії повинен бути встановлений санітарний нагляд “з метою поліпшення санітарного стану губернії через установи санітарної організації, в якій виконавцем нагляду мають бути дільничні лікарі, санітарні лікарі, санітарні піклувальники”.
У 1898 році вперше в кошторис губернського земства були внесені витрати на утримання губернського санітарного лікаря, діловода, лічильника, а також на видання “Лікарської санітарної хроніки губернії” (3445 рублів).
Таким чином, організоване санітарне відділення при Управі, що складається з єдиного лікаря, змушений був обмежити свою діяльність лише складанням оглядів стану земської медицини в губернії, підготовкою проектів обов’язкових, санітарних правил і видавничою діяльністю. У повітах санітарної роботою, як і раніше, продовжували займатися громадські медико-санітарні поради.
У вересні 1900 року VIII губернський з’їзд лікарів знову клопоче перед губернським земським зібранням про організацію санітарної справи в губернії – про заснування за губернський рахунок інституту санітарних лікарів в губернії.
Губернська управа, підтримуючи дане клопотання, просить збори 6 грудня 1900 року поважати його. Однак, збори, розглянувши питання і зробивши критичні зауваження на адресу санітарного відділення по його діяльності, зокрема, видавничої, постановило: – “організацію санітарного ладу в губернії, надалі до видання обов’язкових санітарних постанов, так само як і ассигновки на це питання – відхилити” .
Протягом 1901 року було розроблено “Проект основних положень діяльності інституту санітарно-епідеміологічних лікарів у зв’язку з правилами участі Катеринославського губернського земства в боротьбі з епідеміями”.
Даний Проект, а також висновок губернської управи були повідомлені головою Управи М.В.Родзянко черговий 36-й сесії, що проходила 1-14 грудня 1901 року.
Управа, в особі її голови, пропонує депутатам заснувати інститут санітарно-епідеміологічних лікарів в губернії. На поставлене головою питання – “Чи бажає збори заснувати інститут санітарно-епідемічних лікарів і фельдшерів по одному на кожен повіт”, збори одноголосно висловилися за установа для кожного повіту по одному санітарно-епідемічного лікаря з платнею 2000 рублів в рік, по одному фельдшеру з платнею 600 рублів на рік і на канцелярські витрати по 100 рублів на рік на повіт.
Таким чином, цією Постановою губернське земство завершило тривав десять років – з 1891р. по 1901р. – Процес створення санітарної та епідемічної організації в губернії.
Дата – 1-14 грудня (за новим стилем 14-27 грудня) для 1901 року – є датою заснування державної санітарно-епідемічної організації Дніпропетровської області (колишньої Катеринославської губернії).
За матерілами: